Концерт на глибині майже 300 метрів одного разу дивилися на “Артемсолі” майже 450 українських захисників.

Такими словами зустріли екскурсантів з Прикарпаття на Державному підприємсті “Артемсіль”, яке поставляє свою природню продукцію у 16 країн і є найбільшим виробником кам’яної солі в Центральній і Східній Європі й одним з найбільших у світі.

А головне – підсолює страви мешканцям усіх областей України. Природні поклади мінералу – 13 млрд тонн. Цих обсягів вистачить на тисячоліття, адже за часи промислової експлуатації соляних копалень підняли на поверхню тільки 1% відсоток запасів. До речі, перші пуди природньої солі видобули тут у 1881 році.

У 2021-му зробили красивий поворот на шляху перетворення підприємства й у потужний туристичний магніт України. Відкрили два екскурсійних маршрути – “Підземний світ” та “Феєрія солі”.

Всю цю феєрію солі бачили на власні очі та відтворили журналісти ПІК, які разом із колегами з Прикарпаття в кінці січня побували в Донецькій області в рамках проєкту “Івано-Франківщина та Донеччина будують мости для співпраці”.

Як тільки механічна кліть з гуркотом та холодним вітром в обличчя опустила нас на глибину 288 метрів, у свої права вступив колоритний екскурсовод Борис Курганов. Він і розповів про виробництво, яке стало ще й туристично привабливим. Причому, вже заробляє на екскурсійній складовій немалі гроші. І робітничий колектив цим відверто задоволений.

До слова, у місті Соледарі, де базується “Артемсіль”, приблизно 12 тисяч мешканців. З них 3.5 тисячі людей – працюють у “Артемсолі”: 1100 – шахтарі, 2500 людей зайняті на поверхні – фасують, затарюють та відвантажують продукцію. Її видобуток зростає. У 2020 році добули 1 млн 250 тисяч тонн солі, у 2021 році – 1 млн 950 тисяч тонн.

“Вміст чистої солі у сировині – 99%. Тому її дістають з-під землі – та в сільнички”, – образно каже пан Борис.

Щодо туристичних принад екскурсійних маршрутів “Підземний світ” та “Феєрія солі”, то ними займалися дизайнери, які проявили себе у створенні прогулянкового середовища у Харкові.

Попри щиру вдячність цим профі, соледарці горді з того, що художньою різьбою у екскурсійних шахтах займаються місцеві таланти. Це художник Віктор Жук, закоханий у своє унікальне мистецтво, а також слюсар Петро Лук’янов – він створює неповторні етюди на соляних стінах  у вільний від основної роботи час.

На жаль, ми не побачили, як добувають сіль, адже виробничий процес починався за 20 км від нашої “прогулянкової зони”. Робітників за графіком возить туди підземний автобус. А старожили Соледара розповідають про ті часи, коли транспортні послуги надавали під землею коні. Тож на глибоких горизонтах були й конюшні, і копиці сіна, і кузні. І, звісно ж, багато робочого люду, що заготовляв сіль.

“Зараз на рудниках – технологічно новий видобуток солі. Роботі руки витіснив залізний монстр – потужний комбайн вагою 82 тонни. При ньому працюють тільки троє – машиніст комбайна, його помічник та машиніст вагонів. Колись у забої трудились до 40 людей”, – каже екскурсовод.

А ще він розповів про культурні атракції, які відбуваються під землею: виступали симфонічний та джазовий оркестри, виступала оперна співачка, одного разу на великому концерті було майже 450 українських захисників. Простір дозволяє: ширина виробки – 10 метрів, висота – 12, довжина – 100 метрів.

“Ось так ми працюємо та влаштовуємо магніти для туристів. А якщо узагальнити, то так ми працюємо й рекламуємо та прославляємо Україну”, – сказав на завершення пан Борис, і це приємно було чути.

Проєкт реалізовується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Автори: Марія Палюга та Іван Денисюк

Фото: Прикарпатська інформаційна корпорація